Успіх і безпека практично будь-якого підводного занурення залежать від уміння аквалангіста регулювати свою плавучість. Безліч нещасних випадків відбулася з — за нездатності з нею впоратися — як правило, зберегти її нейтральної. В одних випадках підводники не могли зупинити падіння на глибину, в інших — сповільнити викидання на поверхню. Дрібні ж неприємності з положенням тіла в товщі води відбуваються постійно. Щоб досягтися відчуття комфортності у воді, нормально плавати й додержуватися плану занурення, необхідно легко й швидко змінювати свою плавучість — так, як хочеться або потрібно. Тому особлива увага в процесі підготовки аквалангістів обертають на відпрацьовування приймань компенсації плавучості.

Плавучість змінюють за допомогою "вбудованого" компенсатора — легенів, ємність яких досить велика, щоб визначати положення тіла в товщі води. Роблячи видих, ми зменшуємо обсяг тіла й, отже, архимедову силу, і опускаємося вниз. Роблячи глибокий вдих, ми збільшуємо силу виштовхування й спливемо. Саме за допомогою легенів підбирають вантажний пояс — так, щоб під поверхнею води забезпечити нейтральну плавучість, а при першому ж видиху почати спуск без рухів ластами. Легені — дивно слухняний і ефективний інструмент, уміння користуватися яким дасть чудові результати.

Значне збільшення ваги підводника, одягненого в гідрокостюм, що начепив акваланг і вантажний пояс, та, що ще побрав у руки фотокамеру зі спалахами, зменшує роль легенів у регуляції плавучості. Головної стає роль компенсатора плавучості, зробленого у вигляді жилета або нашийника. Докладне обладнання й принципы користування розглянуто в главі 2.8. Знать КП мало — необхідно ще й уміти звертатися з ними на практиці. У загальному це нескладно: натисканням на одну кнопку здуваємо КП і опускаємося, натисканням на іншу надуваємо КП повітрям і піднімаємося.

Таким чином, КП працює як плавальний міхур у риб. Одним із критеріїв майстерності підводника є вміння правильне користуватися КП і невимушено регулювати власну плавучість так, як того вимагає конкретна ситуація, з мінімальними зусиллями й без зайвих рухів нагорухуниз. У федерації PADI навіть є спецкурс, який так і називається — Зроблена демонстрація плавучості. Грамотне володіння КП проявляється не тільки в нерухливім зависанні в товщі води, але й на спуску й всплытии. Швидкість спуска й всплытия також контролюють за допомогою КП: падіння вниз сповільнюють, надуваючи КП натисканням кнопки надува на инфляторе, а всплытие сповільнюють, здуваючи КП натисканням кнопки підбурення. Спочатку буває важко правильно обчислити той обсяг повітря, яке допоможе спливти, поринути або зупинитися на заданій глибині. Автоматизм і невимушеність у керуванні компенсатором приходять із досвідом, але одержати базові навички можна й потрібно в басейні за допомогою декількох вправ.

Для того, щоб людина відчула ефективність КП і даремно не утруждал легені, усі вправи краще виконувати із сильним перевантаженням, що досягається за допомогою вантажного пояса. Досить навісити на людину 12 кг свинцю, і він мимоволі почне користуватися компенсатором.

Перша вправа — так званий "маятник". Людей стає ногами (взутими в ласти) на дно й починає потихеньку здувати свій КП, поступово нахиляючись і лягаючи на дно животом. Потім він так само встає на ноги, надуваючи КП. Уклони повторюються кілька раз, причому робити їх випливає, не відриваючи ніг від поверхні дна й не злітаючи нагору. Інший варіант "маятника" полягає в такі ж уклонах, але з використанням легенів. Підбирається нейтральна плавучість, так щоб при видиху підводник лягав животом на дно, а при вдиху вставав вертикально на ласти, і робив усе це, не відриваючи кінчиків ластів від поверхні дна.

Інша вправа полягає властиво в установці нейтральної плавучості в товщі води: треба зависнути нерухомо на заданій глибині без допомоги ластів. Зрозуміло, на малій глибині подих і ритмічний зміни обсягу легенів заважають повній нерухомості, тому припустимі деякі коливання плавучості.

Звичайно робота із КП здійснюється натисканням кнопок инфлятора, тобто автоматично. Бажане відробити надування компенсатора ротом — вдихаючи через легочник і видихаючи в инфлятор. Це складніше, але саме так і поринали з першими компенсаторами, переробленими з авіажилетів.

Більш складний момент в освоєнні КП — порятунок "потопаючого". Докладно про методи й різних аспектах порятунку й, зокрема, підйому потерпілого на поверхню розповідається в главі 4.10. Тут же ми розглянемо цю проблему з методичної точки зору. В екстремальній ситуації партнер вистачає однієї рукою потерпілого за лямку жилета або апарата, а іншої береться за инфлятор, що рятується й надуває його жилет. Якщо, що рятується перебуває у свідомості й дихає, але не здатний до самостійних рухів, при всплытии слід зробити декомпресійну зупинку або зупинку безпеки. Для цього необхідно зависнути вдвох на певній глибині за допомогою одного лише компенсатора, що рятується. Якщо це вдається, можна вважати, що компенсатор плавучості став вашим надійним другом.