Сама цікава й складна вправа, що вимагає демонстрації необхідних аквалангістові навичок, уміння плавати, поринати, управляти власним тілом і спорядженням. Суть його полягає в тому, що підводник повністю знімає із себе спорядження під водою й, залишивши його на дні басейну, піднімається на поверхню. Потім він повинен пірнути на дно, підключитися до апарата й спливти вже повністю екіпірованим. Зрозуміло, не ідеться про те, щоб знімати й одягати під водою гідрокостюм! У грі бере участь лише акваланг — з жилетомнкомпенсатором або без оного, маска, вантажний пояс і ласти.

Усі предмети спорядження знімають у строгій і логічній послідовності:

1. Знімають апарат і акуратно кладуть його на дно, не забуваючи попередньо здути КП і продовжуючи дихати з легочника.

2. Знімають ласти й розташовують їх під апаратом, щоб вони не спливли.

3. Знімають маску й закріплюють її під аквалангом, щоб її не віднесло убік.

4. Виймають загубник, кладуть регулятор на апарат і піднімаються на поверхню, не забуваючи при цьому видихати. Підключення до апарата проводиться у зворотному порядку.

1. Поринають на дно, спокійно лягають поруч із аквалангом, дотримуючись за нього рукою. Вставляють легеневий автомат у рот і починають неглибокий подих.

2. Надягають і очищають маску.

3. Надягають ласти.

4. Надягають комплект: акваланг на лямках або з жилетом — компенсатором.

5. Спливуть на поверхню.

Здається, усі дуже просто й зрозуміло, але на практиці дана вправа виявляється дуже важким, оскільки вимагає вміння поринати із затримкою подиху, очищати маску й легеневий автомат від води, грамотно користуватися спорядженням, не метушитися й чітко дотримувати черговості дій. Не випадково воно служить одним з контрольних тестів у багатьох дайв — школах.

Практично нікому з починаючих підводників відключення й підключення до апарата не дається з першого разу. Розглянемо основні проблеми, що виникають при відпрацьовуванні вправи.

·  Якщо не видути з компенсатора все повітря, зняте апарат негайно спливе. Іноді можна бачити забавну картину:

  •   акваланг із прискоренням піднімається наверх, а поруч, посилено дихаючи з натягнутого регулятора, спливе й сам хазяїн комплекту.
  •   Знявши апарат, людина здобуває   позитивну плавучість — особливо якщо глибоко й часто дихає. Його тягне нагору, він упирається, посилено працюючи ногами, і тому не може зняти решта спорядження. Деякі тягнуть за собою й акваланг, вцепившись зубами в легочник і борючись із позитивною плавучістю. Така поведінка, до речі, може ушкодити регулятор. У цьому випадку потрібно дотримуватися за акваланг, як за якір, і намагатися працювати на видиху, роблячи короткий вдих і потім довгий глибокий видих.

·  Щоб перехитрити плавучість, багато знімають акваланг пізніше ластів, а надягають — перед ластами. Це неправильно! Людей у жодному разі не повинен залишатися у воді з аквалангом за спиною й без ластів на ногах: у такому стані він безпомічний, тому що плаває на превелику силу.

·  Нерідко виникає психологічний дискомфорт: дихати можна з легочника, але апарат не за спиною, а лежить поруч — раптом його віднесе куди — нибудь?

·  Схожий страх перед складним завданням змушує забувати вже відпрацьовані вправи, без яких підключення до апарата під водою неможливо; виникають проблеми з очищенням легочника — і тоді курсант заковтує воду, або з очищенням маски — і тоді в ній плещеться вода; людей не може допірнути до дна — на 4 — 6м, хоча до того всі добре виходило.

·  Від незграбної поведінки, викликаного недосвідченістю, трапляються забавні непорозуміння: губиться маска, спливають ласти, лямки акваланга заплутуються у вузол і т.д.

Досвід показує, що в людини, що освоїла раніше все компоненти вправи, труднощів при його виконанні не виникає.