Два десятиліття назад в усьому світі, а в нас у країні до зовсім недавнього часу, спорядження аквалангіста було спартанським і вимагало від підводника великої уваги й гарної фізичної підготовки. Більшість аквалангістів становили бойові плавці й професійні підводники — натренований, холоднокровний і психічно стійкий хлопці. Існували також аматорські клуби підводного плавання, що використовували вітчизняне й нерідко саморобне спорядження. "Фанати" виїжджали у відпустку на моря, тягли на собі акваланги, компресора й усе спорядження, жили в наметах і поринали в дощ, грозу й шторм із надувних гумових човнів. Люди різних професій, вони також були загартованими й витривалими, внутрішньо готовими до будь-якої стресової ситуації.

З появою комфортного спорядження й бурхливим розвитком легководолазної розважальної індустрії підводне плавання з аквалангом стало доступно всім. Величезна кількість дайв — центрів на різних морях і океанах запрошують туристів опуститися під воду з усіма зручностями, а дайв — школи щодня випускають сертифікованих новачків. Таким чином, крутий випадкових і постійних аматорів акваланга значно розширився. Раніше в підводну еліту відбирали психічно стійких і холоднокровних молодих чоловіків; зараз же аквалангістами стають усі, хто побажає, включаючи нервових і боягузливих, схильних до депресій і стресам. Зрозуміло, підводні школи при наборі в групи, що навчаються керуються не міркуваннями безпеки, а в першу чергу комерційними інтересами.

Тому цілком закономірно, що число нещасних випадків при зануреннях різко зросло. Переважна більшість НП відбувається по психологічних причинах, причому " природний добір" починається вже на стадії навчання: 5 — 15% смертельних випадків зареєстроване під час початкового курсу в басейні й на море. Взагалі ймовірність нещасного випадку значною мірою визначається психічною й фізичною реакцією підводника на стрес. Одні здатні впоратися з ним, придушити паніку й холоднокровно знайти правильний вихід з будь-якої ситуації, яка для інших виявиться згубною.

Виділяють три стресові реакції людини, небезпечні для його життя:

·  паніка — найпоширеніша психічна реакція;

·  утома — фізична реакція на стрес;

·  раптовий смертельний синдром — стресова реакція серця.

Першу пригнічують силою волі, інтелектом і холоднокровністю. Знання й практичний досвід відіграють важливу роль, надаючи впевненість у собі й підказуючи вихід з будь-якого, самого безнадійного положення.

Фатальність другої реакції повністю залежить від фізичної підготовленості людини, його спорядження, а також від особливостей навколишнього середовища.

Зупинка серця під впливом стресу загрожує насамперед людям з різними серцевими захворюваннями.