Це предмет багатьох дискусій і досліджень у силу його актуальності. Несприятливі фактори, враховуючи які, варто було б утримуватися від занурень, ділять на дві групи — по впливу на матір і на плід.

Материнські ефекти

1. На другому й третьому місяці вагітності жінок часто мучить нудота й блювота, що під водою створює гостру небезпеку втоплення.

2. Схильність до різних баротравм стає особливо актуальної із четвертого місяця вагітності — внаслідок розпухання слизової верхніх дихальних шляхів, що робить продування проблематичним.

3. Утруднення подиху прогресує з ростом ембріона й, відповідно, зі збільшенням його тиску на діафрагму. Порушення нормального подиху збільшує ризик гіпоксії й баротравми легенів.

4. Значні зміни складу й режиму циркуляції крові підвищують небезпека ДБ.

5. Протікання амниотической рідини, яке трапляється на пізніх стадіях вагітності, може привести до проникнення в організм інфікованих одноклітинних організмів.

6. На пізній стадії вагітності реакція жінки на зовнішні фактори значно знижується, що спричиняє нездатність до рішучих відповідальних дій, особливо небезпечну в аварійній ситуації. Крім того, на третьому триместрі вагітності губиться рухливість і зростає стомлюваність, що робить підводні занурення взагалі неприпустимими.

Вплив на дитину

Навіть крихітний газовий пухирець, що виникає при всплытии на поверхню, виявить катастрофічний вплив на зародок.

У дорослої людини пухирці, що виникають у венах, фільтруються й віддаляються в легенях. Легені людського ембріона не працюють, а кровоносна система складається з одного кола кровообігу, що проходить прямо через межпредсердную перегородку. Тому будь-який пухирець, що утворювався у венах під час маминого всплытия, зробить в артеріальну систему й продовжить свій ріст, утворюючи згубну емболію в тільце дитини.

Гіпоксія, що виникає при вдиханні солоної води або в стані, близькому до втоплення, смертельна для зародка. Лікування ж матері чистим киснем або підвищення парціального тиску кисню, як під водою, так і в барокамері, таїть у собі двояку небезпеку для ембріона. В — перших, це може привести до його сліпоти через підвищену чутливість очей до кисню. По-друге, існує погроза передчасного закриття межпредсердного клапана й "відкриття" малого кола кровообігу.

Виміру, зроблені за допомогою лічильника Доплера, виявили міхури в крові вагітних жінок навіть при мілководних бездекомпресійних зануреннях. Таким чином, і без того висока схильність жінок до ДБ збільшується під час вагітності. Досвіди на ссавців у барокамерах показали великий відсоток викиднів, мертвонароджених і серйозних фізичних дефектів у немовлят при ДБ матері.

До такого ж результату прийшли американські лікарі, що простежили долю декількох сотень подводниц, що поринали в період вагітності. Вони констатували високий відсоток викиднів, передчасних пологів і дітей з ненормально маленькою вагою. До речі, серед знаменитих японських ныряльщиц Ама цей показник досягає 44%.

Отже, занурення несприятливо позначаються на майбутній дитині. Парадоксально, але пальму першості серед вагітних ныряльщиц тримають американки — ті самі емансиповані американки, які ведуть війну проти абортів. Вони затверджують, що аборт — справжнє вбивство, просто жертваззародок нічого не може сказати у відповідь. У той же час, угамовуючи хворобливу спрагу рівності з підводниками чоловічої статі, вони браво поринають із аквалангом — не радячись, однак, зі своєю майбутньою дитиною...

***

Для епілогу добре підходить заява відомої подводницы, доктори медицини й зразкової матері Джудит Андерсон: "Дев'ятимісячна перерва в підводних зануреннях — недорога плата за здоровішу дитину без аномалій".