Характерна риса підводного плавання — постійні перепади тиску: підвищення при спуску й зниження при підйомі. Занадто різка його зміна або перевищення його припустимої величини приводить до ушкоджень органів або тканин — до баротравм.

Складові людське тіло рідини й тверді структури не піддані значимому впливу гідростатичного тиску на глибинах, доступних аквалангістам. Але є в організмі й порожнини, заповнені газами. Перепад тиску зі зміною глибини супроводжується відповідною зміною газових обсягів у цих порожнечах, що спричиняє патологічні зміни навколишніх тканин.

Оскільки будь-які занурення з аквалангом неминуче пов'язані з підвищенням або зниженням гідростатичного тиску, різноманітні баротравми трапляються часто, причому навіть у досвідчених підводників. Заробити баротравму легко, але уникнути її, втім, теж неважко.

У кістковому черепі людини є парні порожнечі, що чуйно реагують на будь-який перепад тиску: камери середнього й внутрішнього вуха, носові (гайморовы) і лобові пазухи. Їхній постійний обсяг обмежений навколишніми черепними костями. Порожнини вистелені м'якими тканинами, які й страждають при зменшенні або розширенні обсягів порожнинних газів. Розпухання й кровотеча м'яких тканин і є, властиво, баротравма; її наслідки різноманітні й завжди хворобливі. Якщо в порожнині перебувають які-небудь органі почуттів, їх ушкодження загрожує втратою даного почуття — наприклад, нюху або слуху.