Легенева форма ДБ зустрічається дуже рідко й тільки в підводників, що зробили глибоководне занурення. Безліч міхурів у венах блокують кровообіг у легенях, утрудняючи газообмін — як споживання кисню, так і вивільнення азоту. Хворий відчуває утруднення подиху, ядуха й болі в груди.

Поразка внутрішнього вуха

Декомпресійне ушкодження слухового й вестибулярного органів частіше зустрічається в глибоководних аквалангістів, що використовують спеціальні газові дихальні суміші. Захворювання супроводжується нудотою, блювотою, вертиго, втратою орієнтації в просторі. Дані симптоми ДБ слід відрізняти від аналогічних, викликаних баротравмою.

Поразка серця

Влучення міхурів з аорти в коронарні артерії, що постачають кров'ю серцевий м'яз, приводить до порушень серцевої діяльності, фіналом яких може стати інфаркт міокарда.

Поразка травного тракту

Блокування кровопостачання шлунку й кишечнику веде до порушення їх діяльності, що викликає діарею, блювоту, болі в животі й крововилив у кишечник. Усе це може закінчитися клінічним шоком і смертельною кровотечею.

Нові системи класифікації ДБ

У цей час багато фахівців відмовилися від наведеної вище системи класифікації ДБ, оскільки вважають, що немає слабких або несерйозних її форм!
Будь-яка ДБ дуже небезпечна й вимагає самого ретельного лікування. Правда, розрізняють "м'яку" і "важку" форми ДБ залежно від ваги симптомів. До того ж різновиди ДБ можуть переходити друг у друга. Приблизно 75% зареєстрованих випадків ДБ супроводжується болями в суглобах і кінцівках. Але це не виходить, що вони викликані винятково скупченням пухирців, скажемо, у лікті або коліні. Наприклад, утвір міхурів у спинному мозку викликає болю в попереку й може бути визначене як "м'яка" болюча форма захворювання, тоді як насправді уражена центральна нервова система. Нові класифікації ДБ засновані на симптомах місця, що вказують, локалізації міхурів, і включають захворювання різних органів і систем.

Розвиток симптомів

Перераховані вище форми ДБ можуть розвиватися в трьох напрямках: ремісії (поліпшенні), стабілізації й погіршенні. До того моменту, коли ви довірите своє життя водолазному лікареві, слід чітко фіксувати всі симптоми і їх зміна в часі. У такий спосіб ви допоможете лікареві швидко поставити вірний діагноз і прописати правильне лікування, що відповідає вашим індивідуальним особливостям.

Психологічні й емоційні наслідки ДБ

Руйнівні наслідки не обмежуються фізіологічними. Підводне плавання — колективний вид спорту. Дуже рідко зустрічаються водолази-одинака — вони, як правило, працюють де — нибудь на водолазних станціях у глухих куточках земної кулі. Цивілізовані ж дайвецентри — це центри спілкування, де безліч приїжджих і місцевих аквалангістів працюють і відпочивають разом. Цілком природно, що кожний випадок ДБ стає на якийсь час темою для розмов, споровши й дискусій, а сам потерпілий виявляється в центрі уваги місцевого суспільства. Колеги "професійно" розбирають помилки фатального занурення й недоліки особистого спорядження, а нерідко навіть дорікають потерпілого або жартують над ним. Це не може не позначитися на його психологічному стані — особливо, якщо він усе робив правильно й не почуває себе винуватим у тому, що відбулося.

Усі випадки ДБ можна розділити на дві категорії: "заслужені" і "незаслужені". До першої ставляться наслідки елементарної безграмотності або недбалого поводження до правил техніки безпеки під водою. Захворювання другої групи виникають із невідомої причини, коли підводник діяв згідно із усіма вимогами безпеки: використовував показання декомпресійних таблиць, робив безпечні зупинки під поверхнею, додержувався вказівок комп'ютера та ін. У таких випадках потерпілий почуває себе незаслужено скривдженим і тем гостріше сприймає докори товаришів. Із цієї причини деякі емоційні люди навіть кидали підводне плавання на якийсь час.

Громадський осуд підводників, ", що заслужили" покарання, приховує серйозну небезпеку. Щоб уникнути розголосу, при постановці діагнозу потерпілий може сховати від лікаря деякі внутрішні симптоми й самі волаючі свої помилки — що приведе до невірного діагнозу й неправильному лікуванню. Результатом стане погіршення стану хворого й подальший розвиток ДБ. Тому, колеги, оточуйте потерпілого доброзичливою увагою, не підкреслюючи в розмовах його помилок — він і так досить покараний і чи навряд допустить щось подібне в майбутньому. Скоріше навпаки, це навчить його ретельно виконувати й пропагувати всі вимоги профілактики ДБ, а про свій сумний досвід він буде назидательно розповідати молодим...

Лікування декомпресійної хвороби

Надання першої медичної допомоги

Будь-яка перша медична допомога починається з перевірки загального стану, пульсу, подиху й свідомості, а також змісту хворого в теплі й нерухомості.

Для того щоб надати потерпілому першу допомогу, необхідно визначити симптоми ДБ. Серед них розрізняють "м'які" — такі, як сильна несподівана утома й шкірна сверблячка, які усуваються чистим киснем — і "серйозні": болі, порушення подиху, мови, слуху або зору, оніміння й відмова кінцівок, блювота й втрата свідомості. Поява кожного із цих ознак змушує нас припустити виникнення "важкої" форми ДБ. Що робити далі?

А далі, в — перших, слід правильно укласти потерпілого. Раніше рекомендували класти його на спину в похилім положенні головою вниз, уважаючи, що азотні пухирці будуть накопичуватися в нижній ( у цей момент верхньої) частини тіла, не мігруючи в мозок і серце. Зовсім недавно фахівці продемонстрували, що це не так важливо. Насправді ж позиція "ногами нагору" утрудняє подих, активізує набрякання мозку при церебральної ДБ і викликає інші небажані ефекти.

Якщо потерпілий перебуває у свідомості й показує лише "м'які" симптоми, краще покласти його на спину горизонтально, не допускаючи пози, що утрудняє кровоток у якій-небудь кінцівці: наприклад, схрещування ніг, підкладання рук під голову та ін. Людей з ураженими легенями комфортніше всього почуває себе в нерухливій сидячій позі, яка рятує його від ядухи. При інших формах захворювання сидячого положення слід уникати, пам'ятаючи про позитивну плавучість азотних міхурів.

Підводника із серйозними симптомами ДБ слід покласти інакше, тому що, що втратив свідомість може вирвати, і, якщо він лежить на спині, вдихає блювоту в легені. Щоб запобігти цьому, а також уникнути перекривання дихальних шляхів, хворого кладуть на лівий бік, згинаючи праву ногу в коліні для стійкості — у так зване положення коми. Якщо ж подих порушений, слід покласти хворого на спину й зробити штучне дихання, а при необхідності — непрямий масаж серця.

Транспорт хворого в барокамеру — момент відповідальний і невідкладний. Транспортування літаком необхідно уникати, оскільки на більших висотах міхури збільшаться в обсязі, що збільшить захворювання.

Крововиливу при найбільш важких формах ДБ приводять до витікання кров'яної плазми в тканині, і цю втрату необхідно відшкодувати. Хворого з "м'якими" симптомами змушуйте випивати по склянці води або будь-якого безалкогольного негазованого напою кожні 15 хвилин. Кислотні напої типу апельсинового соку можуть викликати нудоту й блювоту. Проте помніть, що хворий, якого ви старанно "отпаивали", прибуде в барокамеру з переповненим сечовим міхуром... Людині, що перебуває в напівнепритомному або періодично в несвідомому стані, пити не рекомендується.

Після того, як допомогли хворому прийняти правильне положення, йому забезпечують подих чистим киснем. Це головне приймання першої допомоги до того, як ви передасте потерпілого в руки фахівця. Подих стовідсотковим киснем створює градієнт дифузії азоту з міхурів у легені й відповідне зменшення його концентрації в крові й тканинах. Звичайні маски, що продаються в аптеці, не можуть підтримувати повноцінний подих, тому що забезпечують потік кисню 6 — 10 л/хв, тоді як середня людина потребує 15 — 20 л/хв. У таких масках передбачене використання навколишнього повітря, яке доповнює обмежений потік кисню й знижує його зміст до 40%, чого зовсім недостатньо. Для надання першої допомоги хворим ДБ використовуються спеціальні балони зі стислим киснем, постачені регулятором і прозорою маскою. Вони забезпечують подих майже стовідсотковим киснем, а прозора маска дозволяє вчасно помітити появу блювоти.

Рекомпрессия й барокамери

Перша допомога завжди має лише тимчасовий ефект. Остаточне лікування проводиться шляхом рекомпрессии, тобто шляхом підвищення, а потім поступового зниження тиску по спеціальних таблицях. Штучне підвищення зовнішнього тиску в рекомпрессионных камерах (барокамерах, або
"бочках") приводить до стиску й наступному зникненню пухирців і одночасному розчиненню азоту в тканинах, після чого тиск повільний знижують до атмосферного. Під час рекомпрессии потерпілий повинен дихати киснем періодично, оскільки постійний подих їм протипоказане. Одночасно хворому вводять ліки, що зменшують набряки головного й спинного мозку, а також роблять внутрішньовенні ін'єкції для відновлення хімічного складу крові.

Режим рекомпрессии підбирається фахівцями відповідно до конкретної форми ДБ, періодом, що пройшли із часу підйому або після першої появи симптомів, і поруч інших факторів. Для того щоб відрізнити ДБ від газової емболії, проводять пробне підвищення тиску до 18 м на 10 хв у комбінації з кисневим подихом: якщо симптоми зникнуть або ослабнуть, виходить, діагноз ДБ вірний. Тоді підбирають основний режим рекомпрессии по таблицях. Найчастіше починають із "занурення" на 18 м і поступового підйому тривалістю від декількох годин до декількох днів. Усе це час хворої сидить в "бочку" у масці й дихає чистим киснем з періодичними п'ятихвилинними перервами, оскільки безперервний подих чистим киснем протягом 18 — 24 год приводить до кисневого отруєння. Недбалість при розрахунку лікувального режиму загрожує посиленням симптомів і подальшим розвитком ДБ.

В екстремальній ситуації, якщо немає можливості негайно транспортувати потерпілого в найближчу барокамеру, він може побрати на судні ( човну, що страхує, — див. главу 4.6) запасний акваланг і знову піти на глибину, а потім потихонечку звідти вибиратися. Поруч повинен перебувати партнер —, що страхує підводник. Можна посигналити партнерові або, що страхує, щоб вони спустили на кінці додатковий акваланг або не полінувалися й доставили апарат власноручно. Незважаючи на недоліки подібного методу лікувальної рекомпрессии — ризик переохолодження, небезпека витрати повітря до закінчення баротерапії, ризик збільшення ДБ — це єдиний спосіб зменшити симптоми ДБ при неможливості доставки хворого в компетентну лікувальну установу. Проте, багато федерацій не рекомендують ним користуватися, тому що мається на увазі, що занурення можливі лише в межах досяжності найближчої барокамери.