У застосуванні до акваланга термін "регулятор" з'явився в лексиці вітчизняних підводників зовсім недавно. До того в російській мові не існувало єдиного загальноприйнятого терміна для редуктора, легеневого автомата й з'єднуючого їхнього шланга. Це було достатнє незручно, що й викликало швидке заповнення порожнього місця в язиці, як тільки широкому колу користувачів у Росії стало доступно іноземне спорядження й відповідна література. Англійське "regulator" легко русифікувалося й прижилося як в уснім мовленні, так і в літературі.

Основне завдання регулятора — понизити високий тиск повітря, що подається з балонів, до тиску навколишнього середовища й забезпечити підводникові можливість вільного вдиху й видиху.

Припустиме технічне рішення, при якім це буде відбуватися в одному вузлі й в один етап. Однак найбільш зручним виявилося двоступінчасте зменшення тиску. На першому етапі воно знижується до рівня, що перевищує тиск навколишнього середовища на 5— 10 атм. Це відбувається у вузлі, іменованому редуктором (first stage). Далі повітря подається в легеневий автомат (second stage), де його тиск вирівнюється з тиском навколишнього середовища. З легеневого автомата повітря подається на вдих, і через нього ж відбувається видих.

Перші акваланги мали так звані сполучені регулятори: редуктор і легочник розташовувалися в єдиному корпусі безпосередньо на виході з вентильного механізму апарата. З однієї сторони до рота йшов гофрований шланг вдиху, що входить у мундштукову коробку із загубником, з іншого боку — з мундштукової коробки виходив шланг видиху, що випливає за спину підводника в легеневий автомат, де закінчувався клапаном видиху. Так улаштований перший вітчизняний серійний акваланг — АВМ— 1М. При горизонтальнім положенні такого апарата легеневий автомат розташовується вище легенів плавця. Тиск повітря, що виходить із легочника, дорівнює тиску навколишнього середовища, а, виходить, небагато менше тиску діючого на легені. Результат — утруднений вдих при плаванні. Якщо в такому апарату перевернутися на спину — повітря увесь час буде подаватися на вдих. Набагато зручніше виявилося використовувати рознесені системи, у яких редуктор кріпиться на вентильний механізм акваланга, а легеневий автомат перебуває безпосередньо близько рота підводника. Редуктор і легочник у цьому випадку з'єднані гнучким шлангом проміжного тиску. Сьогодні саме так улаштовані всі регулятори, що випускаються промисловістю для широкого застосування. Вони називаються "двоступінчасті регулятори з рознесеними щаблями редукування", і саме з їхнім обладнанням і різноманітністю ми знайомимо Вас у справжній книзі.