Сам по собі балон високого тиску, зрозуміло, не може служити джерелом повітря для подиху. Перше обладнання на шляху повітря з балона — вентильний механізм, часто називаний просто вентилем (фото 2.6 Б). Останній термін представляється менш коректним, тому що іноді цей механізм складається з декількох вентилів, включає додаткові обладнання, а у випадку двох- або трехбаллонного блоку — розгалужену систему трубок високого тиску. Вхідний патрубок вентильного механізму має зовнішнє різьблення, яке вворачивается у внутрішнє різьблення горловини балона. Вітчизняна промисловість випускає балони й вентилі з конічним різьбленням, яке герметизируется спеціальними ущільнювачами (наприклад, свинцевим гнітом), рівномірно наносимыми на всю поверхню різьблення. Іноземні балони й вентилі мають циліндричні різьблення й ущільнення за рахунок кільцевої пластикової прокладки. Вентилі з балонів викручуються тільки при технічному огляді останніх і тільки кваліфікованими фахівцями. Усередину балона вентильний механізм звернений трубкою довжиною в кілька сантиметрів, що має одне або кілька отворів, іноді забраних дрібної металевою сіткою. Таке обладнання значне зменшує ймовірність проникнення в повітряні шляхи акваланга часток іржі, які, як правило, пересипаються по стінках балона. Запірні вентилі мають праве різьблення, тобто відкриваються також, як і водопровідний кран, проти годинникової стрілки.

Один із ключових моментів будови вентильного механізму — обладнання для виходу повітря. Воно повинне бути пристосоване для зручного, швидкого й надійного кріплення редуктора — першого щабля регулятора. Сьогодні є два міжнародні стандарти такого кріплення:

·  Кріплення за допомогою струбцини зветься YOKE (англ. — скоба, струбцина) або INT.

·  Кріплення за допомогою різьблення діаметром 5/8 дюйма — DIN. В обох випадках герметизація досягається за рахунок кільцевої гумової прокладки.

З'єднання по типу YOKE багато аквалангістів уважають більш зручним в обігу, але воно більш громіздко й з — за обмежень по міцності матеріалу не розраховане на тиск більш 230 атм. З'єднання типу DIN дозволяє досягтися більшої міцності й розраховане на тиск до 300 атм. Є два стандарти різьблення DIN балонів і редукторів: більш коротка — для спорядження, розрахованого на тиск до 230 атм., більш довга — до 300 атм. Зміст цих відмінностей у тому, щоб виключити приєднання редукторів на 230 атм. до балонів з тиском в 300 атм., тому що в цьому випадку гумове ущільнювальне кільце редуктора не доходить до призначеної для нього поверхні на виході з балона. При неправильнім приєднанні повітря у великій кількості буде йти по різьбленню з'єднання, і використання такого комплекту повністю виключене. Приєднання редуктора на 300 атмосфер можливо до будь-яких балонів.

Переважна більшість сучасних балонів іноземного виробництва пристосоване до використання в обоє у варіантах, як YOKE, так і DIN. Механізм простий: балон має вихід з різьбленням DIN, у яку герметично вворачивается втулка, зовнішня поверхня якої відповідає стандарту YOKE (фото 2.6 В).

Крім міжнародних з'єднань, є російський стандарт кріплення редуктора на балонах — різьблення діаметром 24 мм. Останнім часом деякі виробники налагодили випуск перехідників, що дозволяють сполучати вітчизняні й іноземні балони й редуктори. Новітня розробка вітчизняної промисловості — апарат АВМ—12— 1 має з'єднання міжнародного стандарту DIN.

Форма вентильних механізмів може бути досить різноманітної. У найбільш простому однобалонному блоці є єдиний вентиль і єдиний вихід (фото 2.6 Б). При цьому можливі відмінності в розташуванні вентиля й вихідного отвору, що не відіграють принципової ролі. Існують наступні варіанти ускладнення конструкції:

4 - Додатковий вихід з окремим вентилем для кріплення другого регулятора. Два регулятори часто використовуються для більшої надійності при зануреннях підвищеної складності, наприклад — у печерах, у затоплених приміщеннях, під льодом або просто в холодній воді, коли є ризик замерзання редуктора або легеневого автомата (див. нижче). У випадку якої-небудь несправності з регулятором Ви можете перемкнутися на запасний. Додатковий вихід з вентилем може бути знімним — тоді вентильний механізм комплектується заглушкою, що закриває місце приєднання.

·  Вихід для приєднання другого балона. При використанні однобалонного блоку він закритий наглухо; щоб додати другий балон, відкрутите заглушку й приєднаєте перехідник.

·  У двухбаллонном блоці можливе постачання кожного балона окремим вентилем; іноді є третій — загальний — вентиль.

Механізм окремої подачі резервного обсягу повітря — механізм резерву. Він був розроблений для оповіщення підводника про израсходовании більшої частини повітряного запасу. У найпростішому й розповсюдженому міжнародному варіанті, резервний механізм розташовується після основного вентиля й представлений пружинним клапаном, з'єднаним зі спеціальним вентилем, що й мають два положення: відкрите й закрите. Перед зануренням вентиль резерву встановлюється в закрите положення, при якім клапан буде пропускати повітря, поки його тиск перевищує певну величину ( як правило, 30—50 атм.); при її досягненні пружина закриває клапан. Якщо Ви помітили, що подача повітря стає утрудненою або припиняється, переведіть вентиль резерву у відкритий стан і клапан знову почне пропускати повітря. Після цього Ви знаєте, що настав час підніматися на поверхню. Резервні вентилі більшості сучасних апаратів мають робочий хід близько 90 градусів від закритого до відкритого стану й приводяться в рух спеціальною тягою, що йде із правої сторони вниз уздовж балона, що й закінчується в його підстави. Відкриття резерву проводиться правою рукою переміщенням тяги вниз на кілька сантиметрів.

У вітчизняних аквалангів резервний механізм іншого обладнання: у трубці високого тиску, що з'єднує два балони, розташований клапан, що перекриває подачу повітря із правого балона, коли тиск у ньому падає приблизно до 60 ити атм. Коли висохне повітря в лівому балоні, необхідно відкрити резервний вентиль, що випускає залишки повітря із правого балона. Відкривання резерву в такій конструкції супроводжується характерним звуком, чутним як на повітрі, так і у воді — звуком перепуску повітря із правого балона в лівий до вирівнювання тиску між ними. Таким чином, після відкриття резерву в обох балонах залишається приблизно по 30 атм. Вентилі резерву у вітчизняних балонах мають такий же робочий хід, як і вентилі основної подачі — не набагато більше одного обороту — і ліве різьблення, тобто на відміну від вентилів основної подачі відкриваються за годинниковою стрілкою. У широко розповсюджених апаратах АВМ — 5 і АВМ — 7 вентиль резерву приводиться в дію тросиком, намотаним на маховик. Тросик випливає вниз уздовж балона усередині захисного кожуха й закінчується грушоподібною ручкою із пружинними фіксаторами (фото 2.7 А). Для відкривання резерву необхідно натисканням на фіксатори звільнити ручку й потягнути її вниз до відмови. Такий механізм через свою складність вимагає ретельного регулярного відходу у вигляді перебирання й змащення. В апаратах серії "Підводник" застосоване інше конструкційне рішення: акваланг "перевернуть", тобто його нормальне робоче положення — вентилями вниз;

вентиль резерву розміщений під правою рукою підводника й відкривається без яких-небудь додаткових механізмів. Очевидна незручність такої конструкції — необхідність використання більш довгого шланга, що з'єднує редуктор з легочником, і перекидання балона при кожнім його надяганні.

Наскільки потрібний резервний запасу повітря? Його наявність обов'язкова при відсутності выносного манометра, що показує тиск у балонах. Якщо ж такий манометр є, механізм резерву стає дублюючим обладнанням, що інформують підводника про те, що повітря закінчуватися. Ви можете замилуватися красами підводного миру й забути вчасно глянути на манометр, але Ви не можете не помітити закінчення основного запасу повітря. З іншого боку — будь-який механізм займає обсяг, має вага й вимагає відходу. Сьогодні в усьому світі в наявності тенденція до відмови від механізму резерву, принаймні при зануреннях у звичайних умовах.